Я кольорую наш світ, – Андрій Чад, відео-дизайнер і мешканець арт-відділу

Живе у арт-відділі вже майже рік, до !FEST трохи пропрацював на видавництві у Львівській Політехніці. Обожнює фільми про паркур, а ще ті, що з Джекі Чаном. В дитинстві Андрій навіть мріяв бути каскадером.

Він справжній інтроверт, який прилаштувався до цього бурхливого світу і проявляє усі навички екстраверта) Але найголовніше, Андрій – тренер із екстремальних видів спорту! 0_о

Де ти працював до Фест?

До того – у політехніці на видавництві, я був тою людиною, яка друкувала усі книжки, усі, які видавались у Політехніці. Але потім я перейшов на оздоблення книг – тиснення, шовкотрафарет, позолота.

Багато книжок виходило в рік?

Політехніка видає в рік близько 200 книжок, плюс перевидання, сувенірка, календарі, бланки, заліковки…

Чого саме книжки?

Батько працював в поліграфії, і мене це захоплювало ще з дитинства. Пам’ятаю, як ми їздили у Чехію на видавництво.

Але, на жаль, в Академію друкарства поступити на бюджет не вийшло, а платити за навчання я не хотів. Тому поступив у поліграфічний коледж на спеціальність “обслуговування та ремонт поліграфічного обладнання”.

Яким чином ти став дотичний до відео-зйомки і монтажу?

Колись у Львові був дуже популярний паркур і було модно усі досягнення знімати. Замовляти відео-зйомку – було дорого, тож ми робили це самі.

А сам ти теж займався паркуром?

Та я і зараз займаюсь, вже близько 10 років. Починалось все, як у всіх: дітиськами лазили по парканах, дахах, гаражах… А потім вийшли фільми «13 район», «Ямакасі», тощо. І для нас просто відкрився новий світ – виявилось, що це все можна робити ще й гарно! Тоді все і закрутилось.

Тренерів тоді не було, були старші хлопці, які робили перші команди… Десь в 2007 ми познайомились і почали “пригати” разом.

А що зараз?

А зараз я викладаю, правда, не паркур. В мене за 10 років з’явились нові вподобання: батут, акробатика, слеклайн. Мене цікавить те, що стосується балансування та еквілібристики. Одним словом, я вчу всій цирковій програмі)

До речі, в цирку ніколи не хотів працювати?

Багато хто пропонував. Але ні. Я не люблю виступати на публіці. Колись навіть мав страх сцени, був страшним інтровертом… Але вже то переборов.

Про що ти мріяв  у дитинстві?

З дитинства завжди мріяв стати каскадером. Частково, це сталось… Вирости на фільмах Джекі Чана і не мріяти бути каскадером – таке буває рідко. Але якщо серйозно, то коли став трохи старшим, то зрозумів, що каскадери ризикують своїм життям, але завжди залишаються в тіні. Про них ніхто нічого не знає. Тож я відмовився від цієї мрії.

Взагалі, чим стаєш старшим, тим менше цінуєш ризики життям.

А як же паркур? Хіба ти не ризикуєш, займаючись цим?

Чесно, давніше, до певних травм, я про це не задумувався і робив шалені трюки. Зараз я вже такого не роблю. Маю трохи відповідальності перед іншими людьми і собою…

Чого ти вибрав саме !FEST?

Я ніколи не задумувався, наскільки він масштабний. Я знав ще до того Торі, вона теж знімає і монтує відео в нас. Вона розказувала, де працює, але якось я не надавав тому значення. А потім вона в сторіс своїх запостила хамелеона з арт-відділу. Я тоді написав, що у вас, напевно, класно працювати. А Торі каже: «Приходь,  у нас якраз є вакансія».

Так і почалось моє життя у !FEST!

Які маєш плани на майбутнє?

Розвиватись більше, далі викладати, ну і зйомки-зйомки-зйомки)

Як ти думаєш, ти змінюєш світ?

Я його доповнюю) Сіре і буденне розмальовую у яскраве та цікаве.

Я “кольорую” цей світ! 🙂

Залишити коментар

Ваша е-пошта не буде опублікована Обов'язкові полі позначені. *

Схожі новини

“Мені подобається моя робота”, – Володимир Каспрук, шеф-кухар Реберні “Під Арсеналом”

Кухар дуже важлива робота! Ми раді, що в нашій компанії працюють чудові команди кухарів і роблять якісно свою роботу. Так тримати, друзі! Добре і смачно приготувати – це справжнє мистецтво! Тож натхнення вам щодня, вдячних гостей і добрих колег! З Днем…