У серці має бути бажання служити, – Павло Федорченко, офіціант в «Найдорожчій ресторації Галичини»

Павло – дуже різностороння людина. Він починав свою кар’єру ландшафтним дизайнером під час навчання в університеті. Але в результаті захотів працювати офіціантом у !FEST. Адже «служити – це найкраще, що ти можеш зробити».

Що ти любиш у своїй роботі?

В «Масонах» я працюю з 2015 року, а це вже 4 роки. Мені пощастило, що я тоді потрапив одразу сюди.

Я часто проводжу екскурсії по нашому закладу на тему масонів в історії України. І мені це дуже подобається.

Часто проводиш такі екскурсії?

Раніше дуже часто. Зараз тим, кого це дійсно цікавить. Мені подобається руйнувати стереотипи людей про масонів, про різні події які вплинули на історію України та світу. У нас безліч гостей з різних куточків планети, цікаво ділитися фактами та слухати їхнє бачення та думки.

Чим ти займався до !FEST?

Вчився в Національному університеті фізичної культури та спорту на туризмі. Була в нас така викладачка, Юлія Богданівна, яка викладала екскурсологію. Вона завжди казала, що треба знати конкретні дати й імена, щоб не вскочити у халепу. Тому я завжди стараюсь запам’ятати усі нюанси, а про абстрактні речі під час екскурсії в «Масонах» я намагаюся не говорити.

Ще я підпрацьовував під час студентсва. Я займався ландшафтним дизайном. Це було дуже цікаво і тривало близько 2 років. Це була творча робота. Але потім мені захотілося щось змінити і я прийшов сюди.

Чим ще займаєшся, крім роботи?

Я граю у театрі «Еммануїл». Це не професійний театр, актори у ньому волонтери, працюють на різних професіях.

В березні 2016-го року до нас у «Найдорожчу ресторацію Галичини» прийшов Володимир Кондрич, який дуже багато подорожує. Він розповів, що є аматорський театр, який часто їздить у різні країни з витупами і їм постійно потрібні актори. Він запропонував нам долучитись до того театру.

Я одразу зв’язався з режисеркою, їм якраз потрібні були актори в масовку. Ми поїхали вперше в Прибалтику: Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія.

Я тоді вперше зіграв у виставі про військових АТО, яка називалась «Не помру, але буду жити». Потім вже впродовж років я в цій виставі зіграв різні ролі, а зараз граю головну! Але тоді це була масовка, в мене було декілька не центральних фраз. Так все починалось.

Найбільше отримую задоволення виступаючи перед дітками, у нашому арсеналі є декілька чудових, повчальних дитячих вистав.

На даний час за 2 роки ми відвідали близько 10 країн, понад 100 міст. Наші сцени це: посольства, українські громади в різих країнах, школи, дитячі будинки, геріатричні центри, церкви (різної конфесії), військові частини, колонії, тюрми…

А чиї п’єси ви граєте?

Виключно ті, що написала наша режисерка, Жанна Горай. В нас є такий принцип, що ми не беремо чужого, тільки своє.

Театр у березні відзначатиме 19 річницю заснування!

Ще чимось захоплюєшся?

Я з дитинства займався футболом. Дуже це люблю, зараз ми граємо з друзями.

А в університеті я захопився історією. Саме звідти і моя любов проводити екскурсії нашим закладом!

Є ще дещо, до чого я маю пристрасть ще з університету – коли ми вчились, то брали участь в університецькій грі «Що? Де? Коли?». Наша команда навіть зайняла 4 місце серед 20 команд з усього Львова.

Вже давно перестали проводити цю гру, але в мене бажання тим займатись залишилось. Тому пізніше я вирішив створити подібну гру для  для молоді протестанських церков Львова.

Зараз ми вже рік з подругою проводимо інтелектуальну гру «Brainstorm» у церквах. При цьому ми не акцентуємо увагу на біблійних питаннях, в основному питання загального характеру (історія, географія, біографії відомих людей, мистецтво…).

Основна ціль – щоб молодь з різних церков спілкувалась між собою. А ще для того, щоб руйнувати міфи, що церква – це нудно, що це щось середньовічне, куди ходять нерозумні люди. Насправді, дуже розумні туди ходять, що і доводять ці ігри.

У Львові ми вже проводили такі ігри в 6-х церквах, гра проходить раз на місяць, локації кожного разу змінюються. Окрім того ми організовували їх на молодіжних християнських фестивалях у різних містах.

Як ти думаєш, ти змінюєш світ?

Думаю, кожен змінює світ в будь-якому випадку, бо від його діяльності він або на добре змінюється, або на погане. Кожен точно прагне добра.

Є такий золотий вірш: роби ближньому те, що ти хочеш, щоб зробили тобі. І цей вірш у різних варіаціях є в усіх святих писаннях різних культур.

У серці має бути бажання служити. Треба допомагати і робити якісь вклади для світу, не очікуючи нічого у відповідь.

Залишити коментар

Ваша е-пошта не буде опублікована Обов'язкові полі позначені. *

Схожі новини

Для чого змінювати світ? – Назар Гайдучик, арт-директор у ВСЛ

Назар Гайдучик працює у нашому партнерському проекті “Видавництво Старого Лева” дизайнером і арт-директором. Він багато читає, любить крутити свій байк і писати музику. А ще Назар має суперсилу – він вміє слухати і дуже допитливий. 

Коли людина хоче, вона може навчитись всьому, – Уляна Барабаш, дизайнер «Авіації Галичини»

Уляна Барабаш – дизайнер українського одягу «Авіація Галичини». Вона не тільки стильна і має чудовий смак, але і впевнена в собі та своїх рішеннях. А ще вона звикла досягати мети, бо вірить, що можливо все, головне – бажання.  Ми розпитали…