Галицька жидівська кнайпа «Під Золотою Розою» відкрилася з оновленим інтер’єром

Як ви знаєте, цього року на вулиці Староєврейській, біля залишків синагоги Турей-Загав з’явився Простір синагог – сучасний акуратний суспільний простір, присвячений євреям Львова, що загинули під час Голокосту. І тепер ця територія з старого захаращеного закапелку перетворилася в місце, де хочеться бути.
І стало розуміло, що наша кнайпа теж потребує змін, має стати іншою. «Роза» змінилася. Тепер Золота Роза:

  • Оновлений інтер’єр: він став світлішим, мінімалістичнішим. Але артефактів, пов’язаних з життям євреїв в Галичині до 1939 року, стало більше, зараз це фактично міні-музей, присвячений тій культурі та тому часу. Роза позбулася багатьох «фольклорних» елементів, таких як цьоця Рузя, яка поїхала до родичів назавжди!
  • Сучасна єврейська музика: тепер тут нема традіційної клезмерської музики, тут ви почуєте hip-hop, reggae чи new-metal (!увага) на євриті!
  • Новий підхід до кухні та їжі в цілому: основу меню і надалі складають традиційні для галицьких євреїв страви, але вони мають сучасну подачу, деякі з них дещо переосмислені. І зараз це місце – свіже, оновлене, що виглядає та звучить так, як, ми гадаємо, і виглядала б сучасна галицька жидівська кнайпа, якби не їх винищення під час Другої світової війни.

Данило Петрушенко


«Золота Роза» продовжує тішити єврейськими традиціями та традиційно – fest-івськими фішками. Оновлена та доповнена, вона знову відкрила свої двері для обраного народу та його прихильників. Ремонт, що мав на меті оновити, переробити та здивувати, тривав не багато не мало — два місяці, що майже як спершу заплановані два тижні, але за єврейським календарем.

За той час плитку в закладі в два шари виклали, адже одна за іншу ліпша, а обрати важко. Що то має бути і як то буде, ніхто собі не уявляв ні до, ні після відкриття. Робилося все з натхненням і, як в нас заведено, — з «проробками» та переробками. Тож відчути себе причетними до творіння прекрасного можна й досі. Бо як не день, то щось обов’язково нове з’являється.

Змінилося, в результаті тої наполегливої праці, в Розі — все. І навіть трохи більше. Тепер тут можна підглянути за приготуванням страв на відкритій кухні, ознайомитися з історією євреїв у Львові (котрі, до слова, тут ще з часів заснування міста живуть), послухати рок-версію Хави Наґіли та компанійсько провести час в щойно збудованому підвалі.


Ще однією важливою зміною та й, власне, причиною завітати в гості до жидів є оновлене меню. Віднині тут ціла купа нових страв із галицько-єврейської кухні, до створення яких може бути причетний кожен. Адже вибір, що саме класти на тарелю, надається всім. Бавитись тут дійсно є з чим — традиційні єврейські намазанки, фарширована риба, мариновані овочі та безліч інших страв від наших шефів — дивують оригінальністю та підкорюють смаком.

Незмінними в «Золотій Розі» залишилися традиції – пригощання мацою, миття рук перед їжею та давній звичай — за ціну домовлятися.

А щоб після такого візиту до галицьких євреїв копійка в кишені залишилась, вартує завчасно підготуватися. Маленький підкуп офіціанта цукеркою, іноземною монетою чи свіженьким єврейським анекдотом допоможе отримати знижку.

Так, в кожного офіціанта назбирується власний асортимент досягнень — подарунки, що гості лишають. Головною гордістю тутешніх працівників є колекція іноземної валюти. Капітал з донгів, рупій, юанів, песо, динарів та ювілейних доларів, ледь не кожен день поповнюється новими монетами з усіх куточків світу. На що збирається той статок, галицькі євреї залишають в таємниці.

Проте, тих хто такими таланами не хизується і з майном розлучатися не бажає, в рабство не беруть, виносять простий рахунок, як для своїх. Бо свої своїх не образять!
Тепер на порозі змін стоїть Лівий берег, на котрий чекають не менш грандіозні модифікації та оновлення. І, аби ті зміни надихали, а невідоме не лякало – запитуйте та допитуйтесь. Не бійтесь ставити запитання засновникам, проектним менеджерам чи своєму керівнику. Деталі нової концепції, нового меню чи будь-чого іншого, відповіді на які доповнять ваше уявлення закладу.

Майбутнє в нас спільне, звершень в ньому ще багато і вершити їх саме нам.

Анастасія Смикало, Золота Роза

Схожі новини

Як Ігор Смоляник їздив у школу сомельє в Іспанії – розвивайся разом з !FEST

Хто розбирається у винах і зможе підібрати індивідуально для кожного потрібний сорт? Наш сомельє – Ігор Смоляник. І щоб робити це ще краще, він відвідав школу сомельє в одній з кращих виноробень Іспанії. Ми розпитали, що до чого.

Наше пиво отримало золото, срібло та бронзу на World Beer Idol 2017!

Театр пива Правда взяв участь у світовому пивному конкурсі World Beer Idol 2017. Конкурс відбувся 13 січня у Чехії, де обирають найкращі смаки пива у світі. Команда пивоварів Правди надіслала до Чехії 4 сорти пива, яке зварили на площі Ринок…

Спілкуватись із дітьми, креативити та відкривати нові школи – про це та інше в інтерв’ю з Олександрою Нагірною

Олександра Нагірна, більше відома як Леся, не так давно була вчителем дизайну у Школі вільних та небайдужих. Тепер вона – одна із засновниць Школи мистецтв при Школі Вільних та небайдужих. Леся керує напрямком дизайну. До речі, Школа мистецтв офіційно відкрила…