“Мені подобається моя робота”, – Володимир Каспрук, шеф-кухар Реберні “Під Арсеналом”

Кухар дуже важлива робота! Ми раді, що в нашій компанії працюють чудові команди кухарів і роблять якісно свою роботу. Так тримати, друзі! Добре і смачно приготувати – це справжнє мистецтво! Тож натхнення вам щодня, вдячних гостей і добрих колег! З Днем кухаря і кулінара!

До цього дня ми побалакали про те як починають кар’єру кухарі з Володимиром Каспруком, шефом кухні на Реберні “Під Арсеналом”.

Ти любиш свою роботу?

Так, мені подобається моя робота.

А хотів стати кухарем?

Я з 18-ти років на кухні. Мій прадідусь був шеф-кухарем в топовому ресторані “Київ” ще при Союзі. В дитинстві я часто казав, що хочу стати кухарем. І якось воно так склалось. Взагалі, я вчився на геодезії 6 років. Вчився і паралельно працював. Починав з японської кухні.

А як ти потрапив в Холдинг емоцій «!FEST»?

Прийшов у “Бернардини” і сказав, що я такий-то, хочу працювати у вас кухарем. Був кухарем, потім – старшим зміни, су-шефом і сюди перейшов шефом.

А як починав кар’єру?

Починав з японської кухні в інших львівських закладах. Почав в одному, потім мене переманили в інший. Після цього я працював над запуском деяких ресторанів зі спеціалізацією «японська кухня». Далі певний час бургерами займався, готував м’ясо. Скажімо так, зблизився з м’ясом 🙂 А після цього прийшов у “Бернардини”. Я мав якийсь досвід, щось знав, щось не знав. В японській кухні працював 5 років, то вже хотів щось змінити. Вона мені не надоїла, просто захотілось чогось нового.

І тебе взяли на початкову ланку?

Так, я нікому не говорив, що мав досвід. Я прийшов до Олі Матлак, вона ще тоді була керівником. Пам’ятаю прекрасно цей день. Кажу їй: “Привіт, так-то і так”. А вона мені: «А звідки ти знаєш, що ми шукаємо кухарів?» Потім я постажувався, попрацював. Починав на мангалі працювати.

Не хотів зразу сказати, що маєш досвід?

Я тоді не працював так з м’ясом. Багато чого навчився, отримав знання. Та й я досить швидко став старшим зміни і су-шефом.

Скільки років ти на кухні?

У 18-ть я пішов працювати в ресторан «Япона-хата». Там працював 1,5 року. І в ресторані «Сушія», в Кінг-Кросі, я працював 2,5 роки. А тут, в “Бернардинах”, я працював 2 роки і в Реберні – 1,5 року, з відкриття.

 

Не надоїло ще?

Ні, є багато цікавої роботи. Мене у “Бернардинах” ще задіюють. Там підпрацьовую. Є наша Школа кухарів – там ще буду вчитись. М’ясний цех плануємо відкривати. Багато інших процесів відбувається. Ми багато спілкуємось і працюємо. В нас є своя тусовка шеф-кухарів. Робота не дає засумувати. Рухаємось вперед, щось міняємо, експериментуємо.

А як твоя команда?

В мене тут працює команда з 30 людей. 15 в одній зміні, 15 – в іншій. Кухня розділена на відкриту кухню і на заготівельний цех, де, відповідно, роблять всі заготовки. В мене є су-шеф, старші зміни. Всі – пацани. У нас працюють лише хлопці.

 

Це такий принцип, чи так склалось?

Ми не проти дівчат, то наша фішка.

 

Залишити коментар

Ваша е-пошта не буде опублікована Обов'язкові полі позначені. *

Схожі новини

Для чого змінювати світ? – Назар Гайдучик, арт-директор у ВСЛ

Назар Гайдучик працює у нашому партнерському проекті “Видавництво Старого Лева” дизайнером і арт-директором. Він багато читає, любить крутити свій байк і писати музику. А ще Назар має суперсилу – він вміє слухати і дуже допитливий. 

Як поєднувати археологію та керування магазином – інтерв’ю з Ярославом Бриком

Цього тижня знайомимо вас із Ярославом! Він керує магазином “Два кроки від хати” на Личаківській, 112. Його суперсила – пам’ятає кожну дрібничку. А ще він професійний археолог і обожнює грати в футбол.