Ми вирішили продовжити розпитувати наших працівників про їх карантинні будні. Так поспілкувались із Веронікою Мовчан.
Коротко:
Вік: 28
Посада у звичайному житті: керівник Театру пива Правда
Улюблений фільм: люблю бойовики, які тримають інтригу до кінця фільму
Улюблена книга: «Шантарам» Грегорі Девіда Робертса і «1984» Джорджа Орвела
Місія життя: жити, а не існувати
Суперсила: доброта й емпатія
Улюблені емоції та почуття: радість та любов
Чим ти займалась під час карантину? Які нові виклики отримала?
Я займалась всім, чого не робила до того. Спочатку я почала з !FEST доставки. Але потім зрозуміла, що там нас забагато і запропонувала, щоб я перейшла в іншу сферу.
Тоді почала працювати над розвитком рітейлу (роздрібна торгівля – авт.) в нас. До того я не була знайома з таким видом діяльності. То за цей час я побувала в усіх наших магазинах, ми відкрили 4 нових. Наприклад, на Бортнянського ми це зробили за півтора дня. Ми робили це спільно з командами магазинів. В них був досвід, а в нас швидкість і багато енергії. Тому спільно нам це вдалось швидко і добре.
Ще я займалась створенням стелажів на магазини та рітейлові заправки. От ми до 10-ї вечора складали, пробували різні варіанти. Мені спочатку здавалось — ну що там стелаж скласти. Але виявилось, що треба, аби їх можна було мити з усіх сторін, щоб був бортик, аби нічого не падало, щоб зручно було підійти з усіх боків.
Ще намагались вивести контейнер молока “Кооперативи молока” в житловий комплекс. То теж мали різні цікаві історії. Пробували домовитись із мешканцями, шукали компроміси, варіанти. Теж мала цікавий досвід.
Чого нового ти навчилась за цей час?
Для мене було відкриттям те, як побудована структура в магазинах Два кроки. Я ж раніше стикалась тільки з ресторанним бізнесом. Виявилось, що магазини — це зовсім інше.
Але з часом нові задачі стали звичною справою. Наприклад, тобі треба поставити контейнер там-то і там-то. Ок, ти не маючи нічого взагалі, йдеш і шукаєш шляхи вирішення задачі. Тому я навчилась приймати виклики з усіма невідомими даними.
Плюс я була весь час у русі. Я не відчула карантину і вдома сидіти взагалі не вдавалось. Іноді працювала до 12 ночі.
В чому саме різниця між рітейлом і ресторанами?
В рітейлі складно. На одному столику в ресторані ти можеш заробити при хороших умовах стільки, скільки заробляє маленький магазин за цілий день. Ти маєш постійно тримати руку на пульсі та кожні півгодини перевіряти, чи все ок.
Чи відчуваєш ти себе в якійсь мірі героєм карантину?
Я відчуваю себе не лінивцем. Героєм — ні. Бо герої — це наші лікарі, які без жодного забезпечення від держави продовжують працювати з небезпекою для власного життя. А я просто не зупинялась.
Як думаєш, коли у Львів можуть повернутись туристи?
Мої особисті прогнози дуже песимістичні. Мені насправді лячно. Авіакомпанії говорять, що вони вийдуть на ту саму кількість пасажирів, що і до карантину, не раніше 2021-2022.
Маю надію, що до кінця цього року може бути до 50% туристів від звичної кількості. Але це, звісно, тільки мої відчуття.
Плюс, люди будуть витрачати менше…
Чи знайшлось в тебе хоч трохи часу на карантині зайнятись тим, чим давно мріяла?
Ні. І я думаю, що це круто, що ми не зупинились. Я не розглядаю карантин, як відпустку, чи просто посидіти. Я можу розслабитись, коли десь в горах, чи на пляжі. А так я звикла бути весь час у русі.
Єдине, що я встигла, то побачити своїх родичів. І це дуже круто. Правда, без обіймів і поцілунків, щоб не наражати на небезпеку. Але навіть просто побачитись — то добре.
Будьте здорові, боротьба триває!
