Поспілкувались ми на тему життя під час карантину і з Лесею Божак. Вона також перепрофілювалась на період жосткого карантину, аби не сидіти вдома без діла і приносити користь оточуючим.
Коротко:
Вік: 33 роки
Посада у звичайному житті: керівник Реберні під Арсеналом
Улюблений фільм: «Інтерв’ю з вампіром» і «Чужий» (перша частина)
Улюблена книга: «Історик» Елізабет Костова
Місія життя: навчатись, творити та допомагати
Суперсила: відвертість
Улюблені емоції та почуття: той стан, коли від радості стоїть ком у горлі та сльози на очі навертаються
Чим ти займалась під час карантину?
Взагалі, коли почався карантин, я захворіла. 17 березня в мене піднялась температура і мені було просто страшно. Але я ходила до лікаря. До речі, ситуація в лікарнях дійсно була складна. І це при тому, що я ходила в приватну поліклініку. І ще, дуже рекомендую завести сімейного лікаря, бо це рятує.
Одним словом, поставили діагноз гостра респіраторна інфекція. Перевіряли кров, робили рентген легень. Тому було трошки лячно. І 2 тижні чекала, коли закінчиться кашель і температура.
А от потім мене запросили в відділ санітарії. Я працювала інспектором з харчової безпеки.
І тобі не було страшно на такій посаді працювати?
Після того, як мені зробили рентген легень і сказали, що все ок, то мені стало набагато легше. Плюс підтримало спілкування зі знайомими з медичною освітою, які пояснили, що до чого. Розказали, що все одно має 80% населення перехворіти, щоб виробився спільний імунітет. Тоді ти якось починаєш ставитись до того інакше — як до факту, як має бути. Звісно, я теж купила дезінфектори, рукавички, маски. Але я вже не панікую. Плюс мені здається, що люди звикають до всього, і до цього теж.
А що саме ти робила у відділі санітарії?
Спочатку ми постійно забезпечували всіма засобами для дезінфекції магазини. А також перевіряли, чи вони дотримуються всіх правил і норм карантину.
Загалом, дуже цікавий досвід. І тепер я інакше сприймаю інспекторів із санітарії. Я згадую, як ми ставились до них, коли вони приходили до нас у заклад. Але тепер я дуже поважаю їх роботу, розумію, що це необхідність, якої треба на 100% дотримуватись.
Ти вже повернулась на Реберню, чи важко було це зробити?
Мені ні, дуже хотілось повернутись. Я скучила за людьми, з якими працюю. І вони теж скучили. Все кинули, хто чим займався, і з радістю повернулись до звичної роботи.
Чи є щось, що ти нове навчилась під час карантину?
Я передивилась дуже багато відео: з флористики, кухні різних країн, використання в їжі різних трав, тощо. Я, по суті, дізналась дуже багато нової інформації загального характеру.
На жаль, до батьків за цей час я не їздила, бо переживала за них. І це було важко. І взагалі, старалась весь вільний час сидіти вдома.
Ну і ще за карантин я навчилась їздити на машині. Права отримала 14 лютого, то зараз вже поглибила свої навички в тому. Під час карантину машина – то як рятівне коло.
Будьте здорові, боротьба триває!
