Квітка. Майстерня будинків – один з партнерських проектів Холдингу емоцій !FEST. Про те, як тут справи під час карантину, ми вирішили поспілкуватись з Анною Серебрянською.
Коротко:
Вік: 37 років
Посада: менеджер з маркетингу
Улюблений фільм: «Малена» з Монікою Білуччі
Улюблена книга: «Як зростають бренди» Байрона Шарпа
Суперсила: емпатія та точність
Улюблені емоції та почуття: той стан, коли ти власними силами досягаєш поставленої мети. Я люблю досягати вершини.
Для початку розкажи про себе, про те, чим ти займаєшся, що таке Квітка, скільки маємо будинків, які ще плани.
Квітка – це девелоперська компанія. Наразі ми маємо 5 проєктів. Три ми вже здали в експлуатацію. І ще над двома працюємо. Це два великих комплекси – Ґорґани та Вільне Місто.
Кожен будинок, який ми будуємо, дає більше, ніж просто житло. Це креативний простір з позитивними емоціями, який ми робимо не тільки всередині будинку, але і зовні, в місцях загального користування.
Наприклад, перший наш будинок на Бортнянського львів’яни ще називають «Будинок з віршами і нотами», бо тут на кожному поверсі вірші українських поетів, а на фасаді будинку – ноти, що розміщені на «нотному стані» та утворюють французькі балкони. А ще тут затишні тераси на даху з неймовірно красивою панорамою Львова.
Зі зданих вже будинків наша Соната Бортнянського є продовженням мистецької течії. До прикладу, ми зробили світильник у формі музичного інструменту, орга́ну, а сходи нагадують клавіші фортепіано.
Клубний будинок на Личаківський має лише 10 квартир, по 2 на поверсі, тераси на даху. І це перший будинок у скандинавському стилі на Личаківській. Внутрішній простір оформлений репродукціями картин сучасних художників.
А я загалом займаюсь у Квітці маркетингом – від візиток до комунікаційних стратегій. Інколи досить складно все поєднати. Але поки що ті завдання, які стоять переді мною, виконую.
Моя суперсила – це діджитал, онлайн канали комунікації. І я бачу, що за два роки ми постійно розвиваємось і вдосконалюємось.
А ще мені подобається, що завдяки роботі, стаю професійнішою в багатьох сферах.
Я працювала 8 років у рекламній агенції повного циклу та 8 років фахівцем з комунікацій в компанії «Молокія». І це було хорошим стартом, щоб почати працювати на Квітці. Мала цікаву історію, мені треба було забрендувати паркан на новому об’єкті, Ґорґани. Щоб обміряти усі сторони (висоту і ширину), довелось продиратись крізь траву і чагарники вище мого зросту. Було весело. 😉 І я впоралась з цим завданням завдяки попередньому досвіду та допомозі колег.
Чим ти займалася під час карантину?
Я продовжувала свою роботу. І, чесно кажучи, її кількість навіть збільшилась. Треба було дуже чітко розуміти, куди вкладати кошти в маркетингу, що ти можеш поставити на паузу, а що навпаки запускати в першу чергу.
Тож всі сили пішли в діджитал. Нам треба було якось виділитись в онлайні, який і так був перенасичений. Ми ні в якому разі не мали втратити свої позиції на ринку.
Так, наприклад, ми розпочали онлайн-покази квартир для клієнтів. Виявилось, що це дуже добре зайшло людям.
Ну і чесно кажучи, іноді доводилось працювати і допізна.
Аню, ти мала час на себе в період карантину? Чи є щось, чому він тебе навчив?
Я, як і інші, розраховувала, що під час карантину зможу приділити більше уваги собі. Але роботи стало більше. І додались до того всього хатні клопоти та онлайн-навчання доньки. Тому, навпаки, часу ні на що не вистачало. Треба було швидко реагувати на зміни.
І ще круте, що я для себе навчилася, це швидко приймати рішення. Взагалі не було часу на розкачку, треба було все робити швидко.
Ти стала більшим професіоналом у своїй сфері?
Однозначно так.
Зараз з’являється слабка надія на те, що карантин скоро може закінчитись. Маєш вже якісь великі плани на той випадок? Чи думаєш, що так швидко воно не завершиться?
Я не думаю, що це все швидко закінчиться. Але я вже більш спокійно ставлюсь до ізоляції. Вже змирилась з цією ситуацією і знаю, що ми можемо вижити в будь-яких умовах.
Страх був тільки з самого початку, що в нас впадуть продажі, що може зупинитися будівництво і взагалі вся економіка країни. Але це затишшя на ринку було буквально тиждень-півтора. Ми перевели роботу відділу продажу в онлайн, укладали угоди навіть підчас карантину. І стало видно, що люди продовжують жити, купувати квартири і думати про майбутнє.
До речі, у нас будівництво не зупинялось, ми продовжували активно зводити будинки, виконуючи свої зобов’язання перед інвесторами.
Зараз ринок поступово оживає, продажі зростають. Видно, що люди прийняли всю ситуацію і зрозуміли, що треба думати, що буде далі.
З’явилось розуміння, що ти не можеш вплинути на ситуацію, тому ти тільки можеш змінити своє відношення до неї і навчитись жити в таких умовах. Найбільше я переживаю за онлайн-навчання, бо дітям більше потрібне живе спілкування, ніж дорослим. Нам, дорослим, некомфортно, але ми можемо швидко адаптуватись. Дітям в тому плані складніше.
Але я впевнена, що рано чи пізно цей карантин закінчиться. Звісно, хотілося б швидше. Я оптиміст по життю. Думаю, ми і не таке можемо пережити. Боротьба триває!
Розмовляла: Анастасія Ковач-Петрушенко
